Розробки
позакласних заходів
Свято весни
Мета. Ознайомити дітей з народними обрядами зустрічі весни;
розвивати уяву, увагу, пам’ять, творчі
здібності; виховувати повагу до народних традицій, любов до рідного краю, до
краси навколишнього світу.
Обладнання. Фотоілюстрації,
аудіозапис пісень, музичний центр.
Хід свята
Ведуча.
– Весна-красна,
пробуджена жайворонком і першими сонячними променями та потічками, прийшла на
землю.
Весна – це дивовижна пора року. Це свято
оновлення природи, це торжество життя.
Від першого лагідного промінця сонця,
від теплого подиху вітру, від живильної роси прокидається гілочка, квіточка,
травичка. І росте, розвивається.
Тому не випадково наші предки вважали
весну початком нового року. Із сивої давнини прийшов до нас обряд закликання
весни. Весну радо вітали величальними піснями-веснянками, гаївками. Весну, за
уявленням наших предків, приносять на крилах птахи, тому у березні випікали
обрядове печиво у формі пташок. Діти, співаючи, носили їх по селу, провіщаючи і
закликаючи весну прийти з радістю, великою милістю.
1-а
учениця.
Благослови,
мати, весну закликати,
Весну закликати,
зиму проводжати.
Зимонька в
саночках, літечко в возочку.
Ведуча.
Мати
відповідала:
2-а
учениця.
Благословляю, дитино,
Йди
весну гукай,
Щоб
прийшла з радістю,
З
великою милістю божою.
Ведуча.
Вважалося, як свято зустрінеш, так весна
тебе щастям, красою обдарує.
3-а
учениця
Встала
весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її
рястом,
Барвінком
укрила.
А на полі
жайворонок,
Соловейко в гаї
-
Землю, убрану
весною,
Вранці
зустрічають.
Учні
виконують українську народну пісню «Вийди, вийди, Іванку».
Вийди,
вийди, Іванку
Вийди, вийди, Іванку,
Заспівай нам веснянку!
Зимували, не співали –
Весни дожидали.
Весна, весна, наша весна,
Та що ж ти нам принесла?
Старим бабам по кийочку,
А дівчатам по віночку!
Весна, весна, наша весна,
Та що ж ти нам принесла?
Зеленую травичку
І квіточки запашненькі.
Вийди, вийди, Іванку,
Заспівай нам веснянку!
Зимували, не співали –
Весни дожидали.
Виходить Іванко і з дітьми співає
українську народну пісню «Щебетала пташечка».
Щебетала пташечка
Щебетала
пташечка під віконечком,
Сподівалась
пташечка весни з сонечком! (Двічі)
Прилинь,
прилинь, чаронько, весна красная,
Як легенька
хмаронька в небі ясная! (Двічі)
Осип луки
перлами, вкропи росами,
Розлийся
джерелами стоголосими! (Двічі)
Щебетала
пташечка під віконечком,
Сподівалась
пташечка весни з сонечком! (Двічі)
4-ий
учень.
Гей, збираймось,
любі друзі,
Погуляємо на
лузі.
Бо скінчилась
вже зима
І настала вже
весна.
5-й
учень.
Ой як гарно
навкруги,
Чути подих вже
весни.
По гілках птахи
стрибають,
Соловейки скрізь
співають.
6-й
учень.
Та щоб весну
розбудити,
Мусить сонечко
пригріти,
Розбудити сонний
гай,
Звеселили весь
наш край.
7-й
учень.
Рідну землю
зігрівай,
Їй ти сили
додавай,
Щоб росло все й
розквітало
У чудовім нашім
краї.
8-й
учень.
Сонечко,
сонечко, виглянь у віконечко,
Діткам маленьким
з неба засяй.
Діти
виконують українську народну пісню «Вийди, вийди сонечко».
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір'ячко.
На весняні квіточки,
На маленькі діточки.
Там вони граються,
Тебе дожидаються.
Сонце.
Я прокинулося
рано,
Бо я сонечко весняне.
Обійшло гаї, поля –
Чорна всюди ще земля.
9-й
учень.
Сонце,
сонечко кругленьке.
Просять
діточки маленькі,
Щоб
раділи наші личка,
Хай
прокинеться травичка.
Сонце.
Згода,
діти, в той же час
Я
послухаю всіх вас.
Своїм
лагідним промінням
Розбуджу
травичку-зілля.
10-й учень.
Сонце, сонечко
не стій,
А ходи до нас
мерщій!
Щоб розквітли
всюди квіти.
Сонце.
Добре, діти, я в
цю ж мить
Дужче буду землю гріть.
Виростайте із землі
Гарні квіти весняні!
Квіти, квіти,
прокидайтесь,
З ясним сонцем
привітайтесь!
Квіти.
Здрастуй,
сонечко-дружок,
Вже розцвів увесь лужок.
Гра
«Відгадай квітку».
11-а
учениця.
Я маленька, я
біленька,
Маю ніженьку
тоненьку,
Зі мною легенько
вітер грає,
Все гойдає,
колихає,
Сповіщає рідний
край
Гей! Весна
прийшла! Стрічай! (Підсніжник)
12-а
учениця.
Я найперша
зацвітаю
Синім цвітом
серед гаю.
Відгадайте, що
за квітка,
Бо мене не буде
влітку. (Пролісок)
13-а
учениця.
Цвіту синьо,
лист зелений,
Квітник
прикрашаю.
Хоч мороз усе
побив –
Мене не
займає. (Барвінок)
14-а
учениця.
Сонечко в траві
зійшло,
Усміхнулось,
розцвіло.
Потім стало
біле-біле,
І за вітром
полетіло. (Кульбаба)
15-а
учениця.
Ми квіточки
ніжні,
Такі білосніжні.
Тоненькі,
тендітні,
Ласкаві,
привітні.
Послухай, як
срібло
Дзвенить
голосок:
Не треба, не
треба
Зривати квіток!
(Анемони)
16-а
учениця.
Білі горошинки,
Але не сніжинки,
На одній ніжці
всі висять
Весною в ліс
кличуть малят! (Конвалія)
17-й учень.
Ой, які яскраві
квіти!
Ой, як ясно
сонце світить!
Гарний став
навкруг лужок,
Скільки на лужку
діток!
18-й учень.
Гляньте, сонечко
сміється,
В небі
жайворонок в’ється,
В'ється, радісно
співає, —
Він весну вам
сповіщає!
19-й учень.
А весна та
чарівниця
Щиро вам несе
гостинця;
Пташка, рибка,
звір на волі,
Кожна гілка,
квітка в полі, —
Всі весною
оживають,
Весну красну
прославляють.
20-а учениця.
Весела, гарна,
кучерява
Маленька
дівчинка Весна
Біжить,
сміється, сіє трави,
І пісня ллється
голосна.
По всіх усюдах
пісня лине,
Усе пробуджує
від сну,
І всі комашки,
всі рослини
Вітають дівчинку
Весну.
Входить
дівчина-весна.
Весна.
А я весна,
весна-царівна,
Куди я ступлю —
сонце сяє,
Міста і села оживають
І землю-матір прославляють.
Міста і села оживають
І землю-матір прославляють.
21-а учениця.
Ой, Весно,
Весно, днем красна,
Що ж ти, Весно, нам принесла?
Що ж ти, Весно, нам принесла?
Весна.
Принесла я вам
літечко,
Щоб родило
житечко.
Ще й червонії
квіточки,
Щоб, квітчались
діточки.
Весно, весно,
весняночко,
Прийди до нас,
подоляночко,
Прийди до нас,
теплом утіш.
А ти, сонечко,
світи ясніш!
Десь тут була
подоляночка,
Десь тут була
молодесенька.
Тут вона сіла,
тут вона впала,
До землі
припала, сім літ не вмивалась,
Бо води не мала.
Ой устань,
устань, подоляночко,
Ой устань,
устань, молодесенька,
Вмий своє личко,
личко біленьке,
Біжи до Дунаю,
бери молоденьку,
Бери ту, що
скраю.
22-й учень.
Сплітає весна
всім вінки,
Дарує фіалочки
сині,
Малий соловейко
дзвінкий
Співає в саду на
калині.
Я хочу, щоб
завжди жило
Моє найкращеє
село,
Весняно
повнились сади
Й криниці чистої
води,
Щоб зеленіли
поле й ліс,
Щоб жайвір
сонячний приніс
У цей весняний
світлий день
Найкращу із
своїх пісень.
Діти виконують пісню «Це моя Україна».
Це моя Україна
Сл. А.Камінчука
Зацвітає калина,
зеленіє ліщина,
степом котиться диво-луна.
Приспів.
Це моя
Україна,
що, як тато і мама,— одна!
Пробудилась тополя
і безмежному полю
вже співає веснянки вона.
Приспів.
Нахилилась вербиця,
щоб напитись водиці,
заквітчала всю землю весна.
Приспів.
І зіркам колискові
шепчуть хвилі Дніпрові,
лине музика ніжна, ясна.
Приспів.
Ведуча.
‒ Дорогі
друзі! На цьому наше свято закінчується.
Хай весна принесе в наше життя радість, щастя. Будьте завжди
по-весняному щирі і усміхнені! На все добре!
Виховна година
Спасибі Вам, герої, за
мирне небо
Мета. Закріпити знання про
рідну Україну, про минуле нашого краю. Виховувати
патріотизм, любов до рідної землі, мови, пісні, почуття гордості за український
народ, шанобливе ставлення до захисників нашої країни.
Обладнання. Фотоілюстрації, плакат,
вірші, фонограми пісень.
Хід виховної години
Ведуча.
– Доброго дня вам, шановні учасники свята.
6 грудня – День Української армії. 6 грудня
1991 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про Збройні Сили
України» .
Сьогодні на святі у нас гість – захисник і
герой нашої країни, випускник нашої школи
Ніколайчук Олександр Гордійович. Ми
раді Вас вітати у нашому навчальному закладі.
В цей чудовий день ми хочемо привітати
вас зі святом Української Армії і побажати міцного
здоров’я, щастя, добра, благополуччя, чистого, мирного неба над головою!
Спасибі Вам за мирне небо, за те, що ми не
знаємо війни!
Для Вас ми підготували невеличку концертну
програму.
1-а учениця.
У всьому світі — кожен зна:
Є Батьківщина лиш одна.
І в нас вона одна-єдина —
Це наша славна Україна.
Не забувай Шевченка слів
Про горду славу козаків,
Не забувай, що ти дитина
Землі, що зветься Україна.
2-а учениця.
Україно! Земле рідна,
Земле сонячна і хлібна.
Ти навік у нас одна.
Ти, як мати, найрідніша,
Ти з дитинства наймиліша,
Ти і взимку найтепліша,
Наша отча сторона.
3-а учениця.
Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,
Бо щастя жити ти мені дала.
Для мене ти одна і рідна, і єдина,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!
4-а учениця.
Ми — українці, велика родина,
Мова і пісня у нас солов'їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх — Україна!
5-а учениця.
Розквітай, прекрасна Україно,
Рідна земле, матінко моя.
Хай лунає мова солов’їна,
Пісня неповторная твоя!
Діти виконують пісню «Україна».
Сл. Н.Іванюк,
муз. М.Ведмедері.
На ромашковому полі,
де птахи живуть на волі,
там волошок очі сині —
це на рідній Україні!
Там, де рік гірські потоки,
де ростуть стрункі осоки,
де озера журавлині —
це на рідній Україні!
На верхівках гір тумани,
і краса там незрівнянна,
чисті роси на калині —
це на рідній Україні!
Ведуча.
– Славна добрими і героїчними традиціями українська
земля. Її сини – запорізькі козаки – навіки увійшли до скарбниці пам'яті
українського народу. Ми, їх нащадки, маємо свято шанувати і примножувати
козацьку славу.
Звучить козацький марш
Виходять козачата
6-й учень.
За шляхами, за дорогами,
За Дніпровськими порогами,
За лісами, за високими
Ніші прадіди жили.
Мали Січ козацьку сильну,
Цінували волю вільну,
Й Україну свою рідну
Як зіницю берегли.
7-й учень.
В сиву-сиву давнину
Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.
Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.
8-й
учень.
Всіх ворогів вони
долали,
Всі землі наші
зберегли,
Завжди від лиха
захищали
І гордо прапор наш
несли!
9-й
учень.
І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки !
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки !
10-й
учень.
І не буде переводу
Українському народу,
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.
Українському народу,
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.
Діти виконують пісню «Гей, там на горі Січ іде».
Гей, там на горі Січ іде,
Гей, малиновий стяг несе,
Гей, малиновий,
Наше славне товариство,
Гей, марширує, раз, два, три.
Гей, попереду кошовий,
Гей, як той орел степовий,
Гей, як той орел,
Наше славне товариство,
Гей, марширує, раз, два, три.
Гей, отамане, батьку наш,
Гей, веди, батьку, вперед нас,
Гей, веди, батьку,
Наше славне товариство,
Гей, марширує, раз, два, три.
Гей, повій, вітре, зі степів,
Гей, дай нам силу козаків,
Гей, дай нам силу,
Наше славне товариство,
Гей, марширує, раз, два, три.
11-й
учень.
Козаки — це вільні люди,
Козаки — безстрашні
люди,
Козаки — борці за
волю,
За щасливу нашу
долю.
Ведуча.
Присягайте, що
Вкраїну
Будете любити,
Що ввіллєте в неї
силу,
Щоб розвеселити.
Козачата.
Щоб козацькому роду
не було переводу,
Присягаєм на
вірність Вітчизні й народу!
Діти виконують пісню «Козачата».
Козачата
Слова О. Яворської,
музика М.Ведмедері.
Ми маленькі козачата,
Станем справжніми людьми,
Любим нашу славну землю,
Україну любим ми.
Приспів.
Україна – наша мати,
І про неї вільний спів,
Ми – веселі козачата,
Ми – нащадки козаків.
Ми шануєм рідне слово,
В ньому вірність і краса,
Ми – маленькі козачата,
Наша пісня не згаса!
Приспів.
Хай злітає наша пісня,
Наче пташка в небеса,
В ній – ясна душа народу,
В ній – надія і краса.
Приспів.
12-а
учениця.
Наші хлопці-козаки
Будуть гарні вояки.
Хай лиш трішки підростуть
Тоді й в армію підуть .
13-а
учениця.
Ростіть і мужнійте,
Любі хлоп’ята!
Хай вами гордяться
Ваші мами і тата.
Любі хлоп’ята!
Хай вами гордяться
Ваші мами і тата.
Звучить Козацький марш. Хлопчики виходять.
Ведуча.
— Поряд з героїчними сторінками історії Україна має і трагічні сторінки.
Ще два роки тому ніхто не міг уявити, що Росія розпочне неоголошену війну
проти України, що доведеться боротися за свою незалежність.
Донеччина. Захмарене війною небо. У так званій
зоні АТО служать наші батьки, брати, сини, чоловіки, кохані. Що ж буде далі?
Коли ж нарешті закінчиться війна? Стомились від неї всі. Налякані. Змучені. Зневірені.
З автоматами в руках стоять на захисті рідної
держави відважні земляки. Ці люди знайшли в собі сили покинути домівки, домашні
клопоти,близьких, аби війна не прийшла сюди. Вони горять
безмежною любов'ю насамперед до рідних, ціною власного життя захищають і тих,
хто під загрозою в Донецьку чи Луганську. Дуже хочеться, щоб були вдячні їм і там, і тут. Учасники
АТО — справжні чоловіки, гідні поваги, поклону. Та чи задумувалися ми колись,
що вони відчувають? Про що мріють?
Ведуча.
– Слово надається
нашому гостю, учаснику АТО Ніколайчуку Олександру Гордійовичу.
Ведуча.
– Шановний Олександре
Гордійовичу, учні нашої школи виготовили для Вас вітальну листівку і
сувеніри. Приміть ці подарунки і найщиріші вітання.
(Діти вручають подарунки).
Ведуча.
– Сьогодні вся Україна із завмиранням серця слідкує за останніми
новинами про те, що коїться на сході країни, й чекає такого бажаного й
вистражданого миру. Зараз кожен українець хоче, щоб у державі настав мир. І, незважаючи на
складні часи, ми щиро віримо, що будемо жити в мирі, добрі та злагоді.
14-а учениця.
За мир у всьому
світі –
Це значить: за
народ,
За колоски
налиті,
За шум весняних
вод!
15-а учениця.
За мир у всьому світі –
Це значить: за
життя,
За руки
працьовиті,
За матір і дитя!
16-а учениця.
Засяй для нас
веселка миру,
З’явись на
небі – не чекай,
Бо ми – діти України,
Хочем
зберегти свій рідний край.
Ведуча.
– Дорогі воїни, ми віримо у Вашу хоробрість, терпіння і незламність
духу. Повертайтеся якнайшвидше. Вас чекають. Повертайтеся живими і з перемогою!
Хай Бог благословляє й оберігає всіх Вас!
– Слава Україні!
– Героям
слава!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.